ВСТУП
Друга частина мовно-культурного модуля охоплює питання, пов'язані з широкою сферою культури, і розповідає про окремі культурні заклади та установи в Стараховіце, а також про людей, які зробили особливий внесок у польську культуру, як регіональну, так і національну. Важливо те, що вони сильно емоційно пов'язані зі своєю малою батьківщиною, з любов'ю згадують це своє «перше місце» на землі і завжди з радістю сюди повертаються. Деякі з них є Почесними громадянами міста:
https://informacja-turystyczna.starachowice.eu/poznaj-starachowice/zasluzeni.
У цьому модулі коротко охарактеризовано місцеві культурні установи:
Парк культури в Стараховіце, Музей природи і техніки ім. Яна Паздури, Муніципальна публічна бібліотека ім. Адольфа Дигасінського та два кінотеатри: Кінотеатр "Геліос" та кінотеатр "Культура", розташований у Парку культури.
Деякі з особистостей, які мають заслуги перед містом і є «обличчям» регіону, видатні представники польської культури, представлені Гжегожем Сайором у виданні під метафоричною назвою «Коріння і крила». Історії людей, пов'язаних зі Стараховіце, Варшава 2013 р. Серед них Януш Радек (польський співак, актор музичного театру), Конрад Імієла (польський актор театру, телебачення і кіно, а також композитор, автор пісень і театральний режисер), Анна Імієла-Щесняк (художник по костюмах, фотограф за фахом), Артур Ліпінський (універсальний і талановитий перкусіоніст), Томаш Кордеуш (автор і виконавець оригінальних балад, а також композитор пісень та ілюстративної музики для радіо, телебачення, реклами), Єва Ях (співачка), Анна Адам'як (оперна співачка), Кристина Янда (видатна польська актриса театру і кіно), Кароліна Комінек (актриса театру і кіно), Марек Барґєловський (польський актор театру), Марек Барґєловський (польський актор театру, кіно і телебачення, режисер), Катажина Барґєловська (польська акторка театру, кіно і телебачення), Радослав Павелець (мовознавець, викладач Варшавського університету), Ґжеґож Саджур (журналіст, пов'язаний впродовж 26 років з польським публічним телебаченням).
Дещо ширше розглянуті постаті двох польських актрис, які належать до різних поколінь: Кристини Янди та Кароліни Комінек, письменника Вєслава Мисливського та регіональних активістів: історика та громадського діяча Александра Павелеца та його дружини Веслави Павелець.
ВЕСЛАВ МИСЛИВСЬКИЙ
Веслав Мисливський - один з найвидатніших польських письменників другої половини 20 століття, почесний громадянин міста Стараховіце (з 2020 року).
Народився 25 березня 1932 року в Двікозах на Сандомирщині. До війни, у 1935-1939 роках, його батьки жили у Стараховіце. Саме тут Веслав Мисливський почав відвідувати початкову школу. Однак під час війни родина Мисливських жила поперемінно то в Стараховіце, то в Двікозах. Середню школу він закінчив у 1951 році в Сандомирі. Продовжив навчання на польській філології в Люблінському католицькому університеті, який закінчив у 1956 році. У 1955 році почав працювати в Народному видавничому кооперативі. У 1975-1990 роках керував щоквартальним журналом «Регіони».
Дебютував романом «Голий сад» (1967), за яким послідували ще два романи: «Палац» (1970) і «Камінь на камені» (1984) - надзвичайно важливі твори, тісно пов'язані з колом селянської культури і присвячені складним проблемам ідентичності сучасної людини. Його четвертий роман - "Widnokrąg" (1996), а також пізніші романи "Трактат про обстріляну квасолю" (2006), "Остання рука" (2013) та "Вушко голки" (2018).
У творчому доробку письменника також є драматичні твори: "Злодій" (1973), "Ключник" (1978), "Дерево" (1988), "Реквієм за хатньою робітницею" (2000).
За два романи письменник був двічі нагороджений літературною премією Nike (за "Widnokrąg" у 1997 році та "Traktat o łuskaniu fasoli" у 2007 році). Цей видатний прозаїк є лауреатом багатьох престижних літературних премій та відзнак, серед яких Літературна премія імені Владислава Реймонта, Літературна премія Гдині та Золотий скіпетр Польського фонду культури. Його твори були поставлені на театральних сценах, а також у Театрі телебачення та Театрі Польського радіо. Деякі також були екранізовані: "Через дев'ять мостів", "Палац", "Ключник", "Камінь на камені".
Письменник отримав почесні докторські ступені Свентокшиської академії в Кельце (17 травня 2007 року), Опольського університету (16 січня 2009 року) та Ягеллонського університету (12 травня 2022 року).
Романи Мисливського опубліковані в перекладах більш ніж десятком мов, зокрема англійською, іспанською, німецькою, французькою, івритом, голландською, литовською, італійською, угорською, турецькою та іншими мовами.
КРИСТИНА ЯНДА
Кристина Янда – видатна польська акторка театру і кіно, режисерка, авторка колонок і «Щоденників», співзасновниця і президентка Фундації культури ім. Христини Янди (з 2002 року). Вона стала художнім керівником двох варшавських театрів, заснованих її Фондом: Театру «Полонія» та «Ох-театру». Янда є однією з найвідоміших, найшанованіших, найпопулярніших і найталановитіших польських акторок ХХ і початку ХХI століть. Вона має великий кіно- та акторський доробок. Отримала багато престижних нагород у Польщі та за кордоном.
Акторка народилася 19 грудня 1952 року в Стараховіце. Закінчила Державну середню школу мистецтв у Варшаві. Згодом вступила до Варшавської академії драматичного мистецтва, яку закінчила з відзнакою у 1975 році. Ще будучи студенткою, дебютувала на сцені Театру телебачення з роллю Маші у виставі «Три сестри» Чехова (1974). Того ж року вона також вперше зіграла в театрі в двох епізодичних ролях.
Дебютом Янди в кіно стала роль Аґнєшки у фільмі Анджея Вайди «Людина з мармуру» (1976). У наступні роки вона створила незабутні образи у трьох інших фільмах Вайди: «Без знаку» (1978), «Диригент» (1979) і «Людина з заліза» (1981). Інші її ролі в кіно пов'язані з фільмами «Границя» (1977), «Голем»" (1979), «Декалог II» (1988), «Допит» (1982), «Моджеєвська» (1989), «Реверс» (2009), «Татарак» (2009) і «Спонсорство» (2011). Її фільмографія з 1976 по 2022 рік складається з 44 кіноролей.
Янда була актрисою театру "Атенеум" у Варшаві (1975-1987) та театру "Повшехни" у Варшаві (1987-2005), а також театру «Полонія» та театру «Ох-театр». Брала участь у багатьох театральних постановках, таких як «Три сестри», «Дівочі обіцянки», «Марія Каллас», «Хто боїться Вірджинії Вул», «Пан Йовяльський», «Матері і сини», «My way».
У 1995 році Янда дебютувала як кінорежисер, екранізувавши роман Анки Ковальської «Кісточка», в якому зіграла головну роль. Також була режисером численних театральних і телевізійних вистав.
З 1993 року займається театральною режисурою. Її режисерським дебютом стала постановка музичної п'єси «Малюнок на шклі» (1993, 2000 і 2004), пізніше вона також поставила вистави за творами Віткаци «Панна Тутлі-Путлі» (1997), «Пристрасть» (2005), «Урок степування" (2005), «Стрибок з висоти» (2006) та інші.
З-поміж її численних кінотворів деякі назавжди закарбувалися в пам'яті глядачів: «Людина із заліза», «Допит», «Життя як смертельна хвороба, що передається статевим шляхом», «Коханці моєї матері».
Є авторкою багатьох колонок та низки інших праць: «У зірок червоні пазурі» (1988), «Мій любий Б.» (2000), «Щоденник 2001-2002» (2017), «Щоденник 2003-2004» (2017), «Щоденник 2005-2006» (2018), «Щоденник 2007-2010» (2019).
Знялася в кількох європейських фільмах (французьких, німецьких).
Її виступи на концерті пам'яті Аґнєшки Осецької (1997) та ювілейному концерті Марека Грехути (2002), серед іншого, продемонстрували її талант співачки-актриси. Вона записала кілька альбомів з піснями, а також з декламаціями та записами книг.
За свою творчість отримала багато престижних нагород: Нагорода імені Збишека Цибульського, Нагорода першого ступеня Міністра культури і мистецтва, Золота качка для найпопулярнішої актриси, Золоті леви Гданська, Телекамера, Телемаска, Хрест кавалерії Французької республіки, Офіцерський хрест ордену відродження Польщі.
Корисні адреси інтернет-сторінок
https://pl.wikipedia.org/wiki/Krystyna_Janda
https://www.filmweb.pl/person/Krystyna+Janda-54/biography
https://janda.pl/content/13-krystyna-janda
https://filmpolski.pl/fp/index.php?osoba=111505
https://culture.pl/pl/tworca/krystyna-janda
https://film.wp.pl/krystyna-janda-6032123980477569c
КАРОЛІНА КОМІНЕК-СКУРАТОВИЧ
Кароліна Комінек-Скуратович - представниця молодого покоління акторів, польська актриса театру, телебачення і кіно.
Народилася 27 квітня 1986 року в Стараховіце. Закінчила місцевий II загальноосвітній ліцей та Державну вищу театральну школу у Кракові (2008). Була професійно пов’язана з Театром ім. Я. Словацького у Кракові, співпрацювала з Краківською оперою та Театром STU у Кракові. Зараз живе і працює у Варшаві.
Будучи студенткою першого курсу Державної вищої школи театрального мистецтва, дебютувала в головній ролі польської патріотки Данути Гелени Сідзікувни (псевдонім Інка), легендарної медсестри Армії Крайової, у телевізійній постановці «Інка 1946» (2006), яка принесла їй популярність і визнання критиків.
Наприкінці першого року навчання дебютувала на сцені Театру Державної вищої театральної школи у Кракові у виставі «Пророк милосердя», в якій зіграла головну роль Святої Фаустини разом з видатними акторами Старого театру в Кракові. Вже під час навчання була задіяна в Театрі ім. Юліуша Словацького в Кракові. Тут вона грала, зокрема, у виставах «Весілля» (2007), «Все життя дурні» (2007), «Дракула» (2008), а также «Макбет» і «Любов і гнів» (2009).
Популярність їй принесли головні ролі в художніх фільмах артиста і режисера Вільгельма Саснала: «Магготи» (2007), «Піґґібек» (2008) та «Вища любов» (2010), а також головна жіноча роль у польсько-словацько-чесько-угорській суперпродукції «Летючий Кипріян» (прем’єра 2010 року).
Вибрані театральні ролі Кароліни Комінек 2002: «Весілля» Мольєра – Людвізія, 2007: «Весілля» Станіслава Виспянського – Ханечка, 2007: «Кайдашева сім'я» – Яніна, дочка Балуцького, 2008: «Дракула» Брема Стокера – Люсі, 2008: «Добра людина з Сечуана» – Шен Те III, 2009: «Любов і гнів» Джона Осборна – Елісон Портер.
У свою чергу, найкращі її ролі в телевізійному театрі це 2006: «Інка 1946» – Інка (Данута Седзікувна), 2006: «Жінка з минулого» – Тіна, 2008: «Ворог народу» – Петра, 2013: «Щоденник пані Ханки» – Лені.
Зараз вона знімається у низці польських фільмів. Її вибрані ролі в кіносеріалах це 2008: «У добрі і злі», роль Сильвії, 2011: «Варшавський договір», роль Касі, 2012: «Лікарі», роль Ірени, 2012: «Рецепт на життя», роль Касі, 2013: «Без таємниць 3», роль Даґмари, 2013: «Закон Агати», роль Юстини, 2013: «Комісар Алекс», роль Анни Малек, 2017: «Отець Матеуш», роль Агати Вальчак, 2019: «Барви щастя», роль Мірки, 2019: «Відлуння серця», роль Малґожати, 2020: «За мене не бійся», роль Івони, 2023: «Шпигунська бухта», роль Грети (прем’єра 7 січня 2024 року).
Корисні адреси інтернет-сторінок:
https://pl.wikipedia.org/wiki/Karolina_Kominek
https://rozastanco.com/karolina-kominek/
https://film.wp.pl/karolina-kominek-skuratowicz-6030947531448961c
https://fdb.pl/osoba/306192-karolina-kominek
https://echodnia.eu/swietokrzyskie/inka-ze-starachowic/ar/8271766
ВЄСЛАВА ПАВЕЛЕЦЬ (1935-2020)
Вєслава Павелець - випускниця торговельної школи, магістр педагогіки. Розпочала свою професійну кар’єру у видавничому відділі Заводу вантажних автомобілів, керуючи радіостанцією підприємства. Також працювала в редакції корпоративної газети «Будуємо автомобілі», нетривалий час – у у відділі культури та освіти мерії міста. Була також директором Стараховіцької філії Воєводського будинку культури у Кельце. Протягом багатьох років вона організовувала яскраві та різноманітні культурні заходи у Стараховіце та в усій окрузі: виставки народної скульптури та регіонального мистецтва, конкурси читців, вистави аматорських театрів, зустрічі з цікавими людьми, відомими особами з театру та телебачення. Ця робота принесла їй не тільки повагу людей, але й велике коло друзів (у тому числі митців), яким вона допомагала в різних справах. На пенсії багато років брала активну участь у діяльності Університету третього віку. Належала до літературної та філософської секцій, була співорганізатором зустрічей, зборів та заходів. Також тривалий час відвідувала засідання Дискусійного книжкового клубу.
АЛЕКСАНДЕР ПАВЕЛЕЦЬ (1926-2022)
Александер Павелець - видатний стараховіцький краєзнавець, журналіст, редактор, автор багатьох газетних статей і книг про місто, з яким він був пов’язаний протягом кількох десятиліть свого насиченого життя, Почесний громадянин міста Стараховіце (2014).
Народився і виріс у місті Пільзнє Жешувського воєводства. Закінчив Державну механічну гімназію в Ропчицях. Як технік-механік приїхав до Стараховіце, щоб влаштуватися на роботу на новий завод вантажних автомобілів. З цим заводом він був пов'язаний більшу частину свого трудового життя, працюючи в різних відділах і на різних посадах. Особливо значущою для нього була співпраця з тижневиком «Будуємо автомобілі», співзасновником і головним редактором якого він був протягом десяти років у 1970-х роках. Він також був ініціатором і співзасновником Товариства друзів Стараховіце.
Журналістська діяльність, а також попередня посада директора Будинку культури заводу та подальша робота в Міській раді дозволили йому здобути знань про місто та його мешканців і зібрати багатий архів фотографій, карт і документів. Протягом 25 років співпрацював зі «Стараховіцьким тижневиком». На його сторінках, починаючи з 1994 року, систематично публікував статті на історичну та суспільну тематику. Серія «Зі сторінок родоводу» складалась з понад 1 000 випусків. Великою популярністю користуються також його книги, такі як: «Dziedzictwo Starzecha», «Potomkowie Starzecha», «Ze Starzechem w tle», «Z młotami i kowadłem w herbie», «W Starachowicach i okolicy», «Starachowice z przekazów i autopsji» (скани обкладинок вибраних публікацій автора можна знайти нижче).
КІНОТЕАТРИ В СТАРАХОВІЦЕ
КІНОТЕАТР HELIOS CINEMA GALARDIA CENTER
Адреса вул. Кардинала Стефана Вишинського 14, 27-200 Стараховіце
Телефон 41 262 97 05
Факс: 41 252 72 06
e-mail:starachowice@helios.pl
Інформація:
індивідуальна: 41 273 11 22
групова: 41 273 17 73
Корисні посилання:
https://www.helios.pl/44,Starachowice/OpisKina/
helios.pl/44,Starachowice/Repertuar/?gad_source=1&gclid=EAIaIQobChMI9fC_pIecgwMVbopoCR3tSg6bEAAYASAAEgIa0PD_BwE
https://www.helios.pl/44,Starachowice/OpisKina/
КІНОТЕАТР KULTURA
Адреса: Парк культури в Стараховіцах
вул. Радомська, 21
27-200 Starachowice
Телефон: +48 41 274 65 25
факс: +48 41 274 61 10
телефон каси: +48 41 274 25 68
електронна пошта: biuro@parkkultury.eu
Потрібні посилання:
https://parkkultury.starachowice.eu/regulamin-i-cennik/
https://parkkultury.starachowice.eu/kontakt/
Міська публічна бібліотека ім. Адольфа Дигасінського
у Стараховіце
Адреса
вул. Кохановського 5 27-200 Стараховіце
tel. /fax. 41-274-20-76
https://e-mbp.pl/kategoria/galeria/
Інші корисні лінки:
Назва |
Адреса сторінки www |
|
„Gazeta Starachowicka” |
|
|
Starachowice-Net informacja i rozrywka |
|
|
Park Kultury |
|
|
„Tygodnik Starachowicki” |
|
|
Wirtualne Starachowice |
Загальна характеристика бібліотеки
Міська публічна бібліотека ім. Адольфа Дигасінського у Стараховіце (далі –МПБ) була створена з ініціативи мешканців міста за рішенням Муніципальної національної ради у Стараховіце-Вєжбніках у 1947 році. Відкриття цього першого бібліотечного закладу відбулося 1 травня 1948 року. На той час вона налічувала 400 томів, подарованих мешканцями міста.
Динамічний розвиток бібліотечної мережі у Стараховіце відбувся у 1960-1970 рр. Бібліотека мала 8 філій та 4 бібліотечні пункти.
У 1990 році, в результаті подальших адміністративних змін у Польщі, бібліотека в Стараховіце стала установою місцевого самоврядування.
Протягом десятка років вона змінювала своє місце розташування, філії та бібліотечні пункти були ліквідовані. З 1996 року спостерігається повільна стабілізація щодо приміщень та чисельності мережі муніципальних бібліотек.
До її складу входять
- Головна бібліотека (читальний зал для дорослих з технічним фондом, науковий читальний зал з багатим краєзнавчим фондом та Інтернет-читальня, відділ комплектування та розвитку фондів, відділ інформації та пропаганди, фінансово-адміністративний відділ, виставкова зала МБП "Рефлекс").
- 6 бібліотечних філій (у тому числі для дітей, юнацтва та молоді).
Фонд бібліотеки налічує понад 74 000 примірників.
Пріоритет завжди надається заходам ПБП в Стараховіце, які популяризують читання: книжкові вечори (читання літературних творів); концерти (біографії композиторів, виконавців, музичні гіди); виставки (альбоми картин і фотографій), лекції (книжкова тематика). У бібліотеці відбуваються численні зустрічі з письменниками та художниками (вернісажі), лекції та бібліотечні уроки.
Вибрані фотографії з авторських зустрічей, зокрема, з Мацеєм Сембедою, Катажиною Зданович та Мареком Заґробельним, концертів, вернісажів образотворчого мистецтва та літературно-мистецьких уроків є скромною ілюстрацією культурних заходів, які проводять працівники бібліотеки. Фотографії заходів, організованих у бібліотеці, можна знайти нижче.
Музей природи і техніки Яна Паздури Ekomuseum у Стараховіце
Адреса
вул. Велькопєцова, 1
27-200 Стараховіце
Головний вхід до музею знаходиться з вулиці Маршала Пілсудського 95 (автостоянка перед входом).
Для людей з обмеженими фізичними можливостями можливий вхід з вул. Великопєцової 1.
Інформація та бронювання
Tel. 41 275 40 83
783 730 094
mpt@ekomuzeum.pl
Корисні лінки:
htpps://ekomuzeum.pl
https://ekomuzeum.pl/o-muzeum/#o-nas
https://ekomuzeum.pl/o-muzeum/#wystawy-stale
Музей природи і техніки є важливим музеєм для Стараховіце. Він був створений у місті в 21 столітті за рішенням Стараховицької районної ради 1 січня 2001 р. На площі 8 гектарів розмістилися об'єкти двох доменних заводів, які ілюструють розвиток металургії та металургійної промисловості в 19 столітті на території Келецького регіону. Перша, старша, була введена в експлуатацію в 1841 році, друга, новіша, - в 1899 році.
До цих пам'яток належать: залізнична естакада, якою доставляли сировину на завод через бункери, водонапірна вежа та доменна піч, що працювала на коксовому паливі. Тут також знаходиться паровий двигун. Привабливими для відвідувачів є ретро-автомобілі, вироблені на заводі Star Truck Factory у Стараховіце: Star 20, позашляховик Star 266 R, який брав участь у 10-му ралі Париж-Дакар у 1988 році, залишки оригінального папамобіля, виготовленого на шасі Star 660 M2.
Що стосується давнього і сучасного світу природи, то устарому кінотеатрі "Котловня" була організована палеонтологічна виставка, яка включає колекцію скам'янілостей - слідів тварин, які жили 200 мільйонів років тому в Свентокшиських горах, реконструйовані тварини, моделі амфібій і рептилій у натуральну величину. Також в експозиції знаходиться реконструйоване поселення з димарями початку нашої ери (Археопарк).
У Музеї природи і техніки діє низка постійних виставок:
"Доменний завод 1841 року", "Доменна піч 1899 року", "Видобуток залізної руди", "Автомобільна техніка", "Палеонтологія", "Археопарк: стародавнє поселення чавуноплавильників, а також низка тимчасових виставок.
Освітні програми, реалізовані в Музеї природи і техніки в Стараховіце:
Загублений світ нашої Землі
Сова
Ченці та металурги
Від праслов'ян до поляків
Залізне коріння
Див.
https://ekomuzeum.pl/o-muzeum/#wystawy-stale
Парк культури в Стараховіце
Адреса
вул. Радомська, 21
27-200 Starachowice
Телефон: +48 41 274 65 25
Факс: +48 41 274 61 10
Корисні посилання:
https://parkkultury.starachowice.eu/
Парк культури в Стараховіце є самоврядною культурною установою міста та гміни Стараховіце. Він вирізняється гарним розташуванням у межах міста на схилі поблизу парку та на тлі парково-лісової зелені. Нинішня будівля Парку культури (колишній Будинок культури заводу, Центр культури Стараховіце) була побудована за довоєнним архітектурним проектом 1938 року. Після Другої світової війни у 1947 році Стараховицький завод продовжив будівництво будівлі, яка у оригінальному вигляді пережила війну. Урочисте відкриття закладу під назвою "Будинок культури" відбулося 1 травня 1950 р. Патронат над цим музейним об'єктом взяв на себе Стараховицький завод (пізніше - Завод вантажних автомобілів «Зірка»).
Серед іншого, Парк культури здійснює свою статутну діяльність шляхом організації мистецьких, соціальних та культурних заходів та подій, а також шляхом проведення мистецької освіти. Наразі в Парку культури працюють різноманітні гуртки, студії та ансамблі, музичні та вокальні гуртки, Гітарна рок-школа, рок-гурти, ансамбль гітари, вокальний ансамбль "WiWaldi", студія вокальної пісні, хорова школа, фотостудія, танцювально-постановочний колектив "Плеяда", музичний театр на річці Кам'янка "Старахов'яни", школа скульптури (під час літніх та зимових канікул). Тут можна навчитися грати на акустичній гітарі, клавішних та барабанах.
Парк культури також є видавцем щомісячного журналу "Стараховіце. Хороша адреса".
Це установа, яка добре служить мешканцям, щоб вони могли брати участь у культурному житті міста в різних вимірах.